В допомогу учителеві

«Сучасні інформаційні та інформаційно-комунікаційні технології дають можливість вчителеві спроектувати навчальне середовище, використовуючи можливості комп’ютерних засобів. Вчителеві допомагають поновлювати зміст навчальних програм різноманітні інструментальні засоби, програми-конструктори уроків. Учитель отримує додаткові можливості для підтримки й спрямовування розвитку особистості учня, творчого пошуку та організації їхньої спільної роботи» писав Химинець В.В. у своїй роботі  «Інноваційна освітня діяльність».

Головний принцип використання комп’ютера у процесі інформатизації освіти – це орієнтація на випадки, коли неможливо розв’язати поставлену педагогічну задачу за допомогою традиційних методів навчання.

Б. Я. Совєтов  у підручнику для вишів «Інформаційні технології писав, що одне із завдань комп’ютера – допомога розвитку творчих здібностей, сприяння навчанню новим навичкам і вмінням, розвиток логічного мислення. Процес навчання має бути спрямований не на уміння працювати з іншими програмними засобами, а на технології роботи з різною інформацією: відео та аудіо, табличною, графічною, текстовою. Отже, думка О. Пехоти про те, що можливості комп’ютера як інструмента розвитку пізнавальних, творчих, дослідницьких здібностей дітей можуть цілком проявитися зі зміною мети і змісту сучасної освіти у бік індивідуально-орієнтованої моделі навчання цілком вірна.

Комп’ютер має багато технічних можливостей: графіку, звук, анімацію, що робить його привабливим для дітей. Але ще більше можливостей з’являється з використанням Інтернету, який на сучасному етапі є найбільшим джерелом інформації. Але головне, що відрізняє комп’ютер від інших засобів навчання, – це можливість діалогу, – не формального діалогу, коли комп’ютер запитує, а школяр відповідає, а інтерактивного діалогу: коли головною у діалозі стає дитина, коли вона «примушує комп’ютер грати по своїх правилах», вимагає від машини виконувати певні дії.